ІПОТЕКА. НЕПРИПУСТИМЕ ФОРМУЛЮВАННЯ У ДОГОВОРІ, ЯКЩО КОШТИ НЕ ОТРИМАНО
Іпотека є одним із видів забезпечення виконання зобов’язань передбачених Цивільним кодексом України та спеціальним Законом України «Про іпотеку».
Зазвичай фізичні особи укладають договір іпотеки з фінансовими або банківськими установами для забезпечення виконання зобов’язань по отриманому кредиту або позиці, рідше іпотекою забезпечується позика надана фізичною особою.
Якщо при отриманні кредиту в банку особа в принципі розуміє, що здійснить значну переплату при поверненні коштів, то в одному з випадків надмірна безпечність при підписанні документів була для позичальника неприпустимою.
Ситуація наступна. Маємо молоду особу, яка взяла в позику кошти від фізичної особи в сумі 3500 доларів США з визначенням еквіваленту в гривні під заставу квартири строком на 12 календарних місяців. За умовами договору позики отримані кошти поверталися рівними платежами в кінці кожного календарного місяця. Кошти позичальник отримав.
Звісно ж, позичальником було допущено порушення умов договору позики у зв’язку з чим, як вважав позичальник, йому було нараховано проценти по договору в сумі 35000 доларів США.
Зі слів позичальника після порушення умов договору позики йому було запропоновано внести зміни до укладеного договору позики та іпотеки у зв’язку зі зміною вартості квартири, переданої в іпотеку, але після аналізу договорів було встановлено, що збільшилась не лише оціночна вартість квартири, а і основне зобов’язання, яке вже становило не 3500 доларів США, а 35000 доларів США. Вказані договори позики та іпотеки були нотаріально посвідчені і в додатковій угоді до договору позики було прописано наступне:
«Передачу вказаних грошових коштів було здійснено до підписання цього договору».
Тобто при внесенні змін до договору позики позичальник підписався під тим, що кошти в сумі 35000 доларів США отримав та зобов’язується їх повернути.
Вищезазначене формулювання в договорі є чітким та зрозумілим для будь-якої особи та беззаперечно свідчить про отримання коштів по договору позики, однак позичальник стверджував, що дані кошти не отримував.
Варто зазначити, що відсутність у договорі зазначеного формулювання зумовило б необхідність позикодавцю доводити факт передачі коштів позичальнику.
Звісно, якби позичальник перед підписанням змін до договору позики та іпотеки просто уважно їх перечитав, то не потрапив би у відповідне становище.
Оскільки зобов’язання по договору позики не були виконані, то позикодавець здійснив продаж квартири в позасудовому порядку, що на сьогоднішній день є усталеною практикою.
У даному випадку можна оспорити продаж іпотекодавцем квартири за умови порушення ним процедури звернення стягнення, якщо таке порушення було допущене, однак захист свого права в даному випадку позбавлений будь-якого сенсу, оскільки основне зобов’язання по договору становить 35000 доларів США і якщо позичальник такі кошти не отримував, то він все одно зобов’язаний їх повернути. Спростовувати отримання коштів позичальником у даному випадку задача непроста.
Від автора
Вказана стаття є свідченням того як діти необдумано втрачають майно, придбане їхніми батьками, що є неприпустимим. Де є грошові зобов’язання забезпечені квартирою, там завжди існує ризик втрати квартири якщо кошти не повертаються. Перед підписанням договору, який містить грошові зобов’язання, обов’язково уважно прочитайте його особисто навіть якщо отримуєте фахову допомогу від юриста щоб одного дня очевидні речі не стали сюрпризом.
