ПРИМУСОВИЙ ВИКУП ЧАСТКИ СПІВВЛАСНИКА МАЙНА

У даній статті розглянемо питання викупу частки в майні, яке перебуває у спільній частковій власності, без згоди іншого співвласника.

Майно може належати на праві особистої власності одній особі або на праві спільної сумісної чи часткової власності декільком особам.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 319 ЦК України власник на власний розсуд  володіє, користується, розпоряджається своїм майном.  

У разі, якщо майно перебуває у спільній частковій власності, такі дії щодо майна мають вчинятися за спільною згодою співвласників.

На практиці трапляються випадки коли автомобіль, квартира, будинок, нежитлові приміщення, земельна ділянка або ж інше майно перебувають у спільній частковій власності кількох співвласників, в яких постійно виникають конфлікти, або коли майно не можна розділити та інший співвласник не бажає продати свою частку.

В такому випадку співвласник майна, яке перебуває у спільній частковій власності, може примусово викупити частку іншого співвласника, пред’явивши до суду позов про припинення права власності іншого співвласника на належну йому частку у спільному майні з виплатою відповідної грошової компенсації.

НЕОБХІДНІ УМОВИ ДЛЯ ПРИПИНЕННЯ  ПРАВА НА ЧАСТКУ 

Частиною першою статті 365 ЦК України визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

• частка є незначною і не може бути виділена в натурі

Про те, що частка співвласника є незначною та не може бути виділена в натурі можуть свідчити розмір частки або ж характеристики об’єкта. Наприклад, не можна виділити в натурі частку співвласника в однокімнатній квартирі площею 30 кв.м. або частку співвласника у житловому будинку 80 кв.м., якщо така частка становить, припустимо 5/100.

Виділ в натурі частки в об’єкті співвласника можливий лише тоді, коли внаслідок поділу можна отримати декілька об’єктів, які можна використовувати відповідно до їх цільового призначення. Неможливість виділу в натурі частки співвласника у майні, що є об’єктом спільної часткової власності, може бути підтверджено висновком експерта.

• річ є неподільною

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення. Такими речами можуть бути, наприклад, коштовні або колекційні речі, електронна техніка, автомобіль, яхта чи судно, паркомісце чи гаражний бокс.

• спільне володіння і користування майном є неможливим

Неможливість спільного володіння і користування майном може бути обумовлена як особливостями самого об’єкта, так і стосунками між співвласниками.

• таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї

Відповідні обставини підлягають оцінці судом окремо в кожному випадку. Водночас може враховуватися, зокрема, хто користується майном, яке перебуває у спільній частковій власності; майновий стан співвласника, до якого заявлені відповідні вимоги; чи є об’єкт, щодо якого заявлено вимоги про припинення права власності на частку, місцем його постійного проживання; розмір компенсації, тощо.  

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з позицією Верховного Суду право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1–3 ч. 1 ст. 365 ЦК України підстав, які є самостійними, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.

Таким чином, при пред’явленні позову позивач зобов’язаний довести наявність однієї із наступних трьох обставин:

• що частка відповідача є незначною і не може бути виділена в натурі або
• річ є неподільною або
• спільне володіння і користування майном є неможливим.

Водночас позивачу обов’язково потрібно довести, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та членам його сім’ї.

Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників (див. постанова ВСУ від 23.11.2016 по справі №6-1943цс16).

ОБОВ’ЯЗКОВІСТЬ ВНЕСЕННЯ КОШТІВ НА ДЕПОЗИТНИЙ РАХУНОК СУДУ

Суд ухвалює рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Тому до позовної заяви слід додати звіт суб’єкта оціночної діяльності або висновок експерта про оцінку вартості частки відповідача у спільному майні, а також документ про внесення грошової компенсації вартості частки відповідача у спільному майні на депозитний рахунок суду.

Якщо провести оцінку частки у спільному майні неможливо, зокрема через перешкоди з боку іншого співвласника, можна подати до суду клопотання про призначення відповідної експертизи.

ДО ЯКОГО СУДУ ПОДАЄТЬСЯ ПОЗОВНА ЗАЯВА

СТОСОВНО РУХОМОГО МАЙНА

Відповідно до загальних правил підсудності, встановлених ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Позови до юридичних осіб пред’являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

СТОСОВНО НЕРУХОМОГО МАЙНА

Якщо позов подано з приводу нерухомого майна, то на нього поширюється правило виключної підсудності, встановлене ст. 30 ЦПК України, за місцезнаходженням такого майна.

СУМА СУДОВОГО ЗБОРУ

Судовий збір за позовом про припинення права власності співвласника майна на його частку підлягає сплаті як за вимогу майнового характеру та розраховується відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” в розмірі 1 відсотка ціни позову (в даному випадку від оціночної вартості частки, право власності співвласника на яку припиняється), але не менше 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому позов подається до суду.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлюється ст. 7 закону України “Про державний бюджет” на відповідний рік та для розрахунку судового збору береться в розмірі станом на 1 січня календарного року, в якому подається позов до суду. 

Додаток

позов про припинення права власності на частку в спільному майні